Сомнамбулізм. Прогулянки дахами
Донедавна поведінку сомнамбули багато хто пов'язував із чимось таємничим і незрозумілим. Ця публікація буде корисна не тільки студентам, які навчаються на медика, але й багатьом, хто так чи інакше може стикнутися з цією проблемою, наприклад, проживаючи у гуртожитку. Просунуті студенти, які багато вчаться уночі можуть навіть використовувати це слово для позначення свого стану після нічних занять - "я був неначе сомнамбула" намагаючись пояснити чому іспит було провалено. Але, повернемось до теми публікації.
Тим часом учені знайшли пояснення цього незвичайного стану. Що ж змушує людей здійснювати безглузді прогулянки в ночі та чи можна вилікуватися від них? Розглянемо далі у статті. Якщо Ви маєте таку проблему або помітили у своїх рідних, зверніться за допомогою до невролога. Найкращі неврологи міста працюють тут: https://jmc.org.ua/.
Що таке сомнамбулізм?
Навколо явища, званого медичною мовою сомнамбулізмом (інші назви - лунатизм, сноходіння), існує безліч легенд. Наприклад, у серйозній науковій книзі можна знайти опис цікавого випадку. Там розповідається, що якийсь селянин «у нападі сомнамбулізму пробрався в будинок сусідської вдови і, не прокидаючись, зачав їй дитину». А хто з нас не пам'ятає дитячих «страшилок» про сновид, які розповідалися пошепки в темряві.
Як пояснює це явище наука? Зрозуміло, жодного стосунку до Місяця воно не має, хоча й називається в народі лунатизмом. З латині слово «сомнамбулізм» перекладається як прогулянки уві сні. Медицина вважає, що сноходіння - це порушення сну, пов'язане з неповним пробудженням. Його причинами стають різні нейрофізіологічні процеси.
На якому етапі сну сомнамбула здійснює свої «екскурсії»?
У здорової людини відразу після засинання починається так звана фаза повільного сну, яка триває 60-90 хвилин. За цей час сон проходить чотири стадії розвитку - від поверхневого до найглибшого. Тонус м'язів зберігається, людина часто змінює позу і не бачить снів. Для фази швидкого сну, яка приходить на зміну повільному, характерний розслаблений стан усіх м'язів тіла, за винятком деяких окорухових і м'язів носогорла. Саме в такі моменти в нас бувають сновидіння.
Протягом ночі ці фази змінюють одна одну кілька разів. «Напад» сомнамбулізму може статися під час глибокого повільного сну. Зародження такого стану вченим вдалося зафіксувати за допомогою електроенцефалографії - реєстрації біоелектричної активності головного мозку. У результаті уявлення про те, що сомнамбула відтворює дії, які він бачить уві сні, виявилися помилковими.
Нетривалий «напад» проходить без зміни стадії сну. У цьому випадку сомнамбула може піднятися і сісти в ліжку, вимовити кілька слів, після чого спокійно засинає.
Якщо провести енцефалографічні дослідження під час тривалих прогулянок уві сні, прилади зареєструють ознаки дрімоти й неспання. У сомнамбули «увімкнені» всі органи чуття. Очі його відкриті, він усе чує, бачить, відчуває, підтримуючи рівновагу тіла не гірше, а іноді й краще, ніж у момент неспання. Цим і пояснюється легендарна спритність сомнамбул. Почуття небезпеки під час таких блукань у людини сильно притуплене, і вона може зробити запаморочливий трюк, на який би не наважилася наяву.
Після повного пробудження сомнамбула нічого не пам'ятає про свої нічні прогулянки. Вранці він може дуже здивуватися, виявивши себе не в ліжку, а на балконі або сходовій клітці, до того ж у негліже.
Чи можна вважати сомнамбулізм серйозним захворюванням?
Усе залежить від конкретних причин, що викликають порушення сну. Іноді абсолютно здоровий організм так реагує на стресову ситуацію. Часто прогулянки уві сні здійснюють надмірно емоційні люди або ті, у кого є спадкова схильність до сомнамбулізму.
Іноді в дорослих людей сноходіння викликається неврозами та іншими порушеннями в роботі нервової системи. Сомнамбулізм також може бути проявом епілепсії, причому часто він стає передвісником цього захворювання, з'являючись за кілька років до всіх інших його симптомів.
Чому найчастіше сомнамбулами стають діти й підлітки?
У дітей це пов'язано з особливостями біоелектричних процесів, що відбуваються в корі головного мозку. Як правило, ця «хвороба росту» минає сама собою, якщо вона не пов'язана з патологічними змінами в центральній нервовій системі. До речі, іноді напад сноходіння можна викликати штучно, якщо під час повільного сну обережно поставити дитину на ноги.
Що робити, якщо ви або хто-небудь із близьких страждає від сомнамбулізму?
Після першого поміченого випадку сноходіння треба звернутися за консультацією до невропатолога або психіатра. Якщо лікар вважатиме за потрібне, вам зроблять енцефалографію і томографію головного мозку, що допоможе виключити епілепсію. Епілептика, який блукає уві сні, розбудити практично неможливо.
У здорових людей сомнамбулізм - явище тимчасове і, як правило, не потребує спеціальної терапії. А ось якщо він пов'язаний з епілепсією, неврозами та іншими розладами нервової системи, необхідно лікувати ці причинні захворювання.
Якщо під час неусвідомлених «екскурсій» людина отримує травми, лікар може виписати препарати для корекції фаз сну. Їх приймання значно скорочує період повільного сну внаслідок збільшення швидкого.
До речі, основні побоювання сомнамбули та його близьких пов'язані саме з травмами. Адже людина, не здатна до кінця контролювати реальність, може впасти з ліжка, з підвіконня, зі столу і навіть випасти з вікна. Також відомі випадки, коли сомнамбули тікали з квартири, намагалися виїхати на машині. Щоб нічні прогулянки не закінчилися трагедією, постарайтеся на ніч ховати ключі від вхідних дверей і машини.
Якщо епізоди сноходіння досить тривалі, необхідно поставити решітки на всі вікна, прибрати травмонебезпечні предмети та за можливості «згладити» гострі кути у квартирі. Деякі люди, навчені гірким досвідом сомнамбулічного травматизму, прив'язують себе до ліжка, ставлять біля нього таз із водою. Іноді це допомагає, проте сомнамбула в змозі відв'язати мотузку, не прокидаючись, і обійти ємність із водою.
Якщо хтось із близьких страждає від сомнамбулізму, будьте уважні до його сну. Ставши свідком «нічних блукань», обережно розбудіть людину і проведіть до ліжка.
